DOI: https://doi.org/10.26661/2413-2284-2017-1-37-22
| ПІБ автора(ів) | FULL NAME |
| Супрунчук Олександра Павлівна | Suprunchuk Olexandra |
| УСТАНОВА | AFFILIATION |
| аспірант кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (м. Київ, Україна) завідуюча сектором науково-освітньої роботи Національного музею «Чорнобиль» | postgraduate of culturology department in the National Pedagogical Dragomanov University manager of sector of education and science work in the Chernobyl National Museum |
| НАЗВА СТАТТІ | ARTICLE’S NAME |
| Комунікативна модель сучасного музею: український досвід та Західна практика | The communicative model of contemporary museum: ukrainian experience and western practice |
| АНОТАЦІЯ | SUMMARY |
| У статті проаналізовано розвиток безбар’єрної комунікації в просторі сучасного музею як важливої стратегії покращення роботи у взаємодії з різними групами відвідувачів. До недавнього часу неповносправних віддаляли від музеїв нездоланні бар’єри, в першу чергу, ментального характеру, але початок ХХІ ст. ознаменувався стартапом потужних змін і рухом соціокультурних закладів до вільнодоступності для всіх категорій відвідувачів. У статті проілюстровано, спираючись на реальний досвід музеїв, доступні для впровадження саме українськими музеями та ефективні на практиці методи пожвавлення музейної комунікації з відвідувачами особливих потреб. | Improvement of quality museum's dialogue with vulnerable people is the actual tendense of modernized communicative model for the modern museum. According to the communicative model of museum’s work – «social arena» – museum it’s a sociocultural space, which is wide open for all groups of visitors, it can to find understandable kind of «language» for all visitors, with any physical opportunity to perceive different information. During a long time of museum’s institualization vulnerable people were a social limited group of museum’s visitors. Museum’s space for disabled persons has a lot of huge barriers physical or mental specificity (different glass showcases, stairs, abcent informations with the Braille, abcent of tactil roads or panels, abcent a special person-guide for disabled visitors etc.), which formed, so to speak, a huge wall of miscommunication between vulnerable visitor and museum. For a long time museum accumulated and created a lot of different communicative methods and forms of entertainments, which museum’s workers intensively include to the different activities during working process, but, in the most cases, these forms of museum’s dialogue have aimed for the most popular group of museums visitors – full-fleged people. After changes in socio-political sphere of people’s life, after established by United Nations the Convention on the Rights of Persons with Disabilities, from the beginning of XXI century, problems of barrier's communication between disabled people and sociocultural public spaces and also a bad level of their sociocultural adaptation – were included to the theoretical learnings and practical activities for different sociocultural and studies spaces, which also include museum. Article include a real effective available communicative methods for interaction with vulnerable people, are integrated to the Western museum’s experience already and it will be a real good modernized practice for ukrainian museums, for development communication with disabled visitors. The analysis of resonant museum’s sociocultural projects confirms priority of museum’s activity to imrove interaction forms with vulnerable visitors and also positive resonance among society illustrates importance to continue this develop and create new interesting programs for dialogue with disabled person in the museum's space. The sociocultural adaptation – it’s a very necessary and essential part of modern society’s life for each person, and museum it’s one of the priority place for development and consolidation the personal sociocultural adaptation. The valuable meaning of museum's interaction with disabled people must be put by museum's workers to the base of new forms of dialogue and programs with vulnerable visitors. Sociocultural adaptation of disabled visitors need to be more priority unit of museum’s communicative practices. Special methods of corrective pedagogy also need to be in the attention of museum’s workers during creation process of special programs for disabled visitors and this article has different good examples of them. Museum, which hadn’t prepared for serve of vulnerable visitors, can’t has represented like a contemporary cultural space. According to museum’s experience, from the different countries, the initiative kooperation of museums with: corrective centers for disabled people, different social organizations, charity funds, also taking part of the competitions for get a grant for develop new sociocultural projects – are progressive tendencies for improving, for developing and modernizing different trends of communicate with disabled visitors. |
| КЛЮЧОВІ СЛОВА | KEYWORDS |
| безбар’єрність комунікації, сучасний музей, неповносправна людина, соціокультурна адаптація, інтеракції, загальнодоступність, актуальність, пріоритетність розвитку, комунікативна модель. | barrier-free communication, contemporary museum, disabled person, sociocultural adaptation, interaction, public, actual, priority of development, communicative |
| Завантажити повну версію статті | Download full version of the article |
Супрунчук О.П. Комунікативна модель сучасного музею:
український досвід та Західна практика / О.П. Супрунчук // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої
Наддніпрянщини / Гол. ред. М.А. Лепський; Запорізький національний університет. – Запоріжжя: КСК-Альянс, 2017. Випуск 37. Том 1. C. 165-172.