DOI: https://doi.org/10.26661/2413-2284-2019-1-39-02
| ПІБ автора(ів) | FULL NAME |
| Покатаєва Тетяна Олександрівна | Pokataeva Tеtyana |
| УСТАНОВА | AFFILIATION |
| старший викладач кафедри богослов’я та гуманітарних дисциплін Класичного приватного університету (м. Запоріжжя, Україна) | senior lecturer of Theology and Humanities department, Classic Private University (Zaporizhzhya, Ukraine) |
| НАЗВА СТАТТІ | ARTICLE’S NAME |
| Переваги та недоліки в історії недержавної вищої освіти: історіографічний аспект | Advantages and warnings in the history of non-governmental higher education: historiographical aspect |
| АНОТАЦІЯ | SUMMARY |
| В статті розглядаються на матеріалі джерел з історії приватних ВНЗ позитивні та негативні сторони та якості недержавної вищої освіти. Підкреслюється, що особливості приватної освіти найбільш виразно проявлялися лише на перших етапах її існування. Пізніше негативні та позитивні риси приватної освіти майже не відрізняються від таких самих рис державних ВНЗ. Сильні виші мають хороший склад викладачів, забезпечують якісну освіту, а слабкі ВНЗ (що приватні, що державні) не в змозі забезпечити якісну освіту. Багато свідчень про історію недержавної вищої освіти знаходиться в працях засновників цих типів вишів І. Тимошенка, Г. Щокіна, В. Огаренка, В. Астахової та ін. Безпосередні цінні свідчення та спогади про перші кроки недержавної вищої освіти містить меморіальний збірник «Крізь терни…». Для праць В.І. Астахової притаманна зневажлива оцінка державних вузів та ідеалізація приватних вузів, приписування їм гранично високих якостей. “Приватні вузи виконують соціальні функції експериментального полігона, створюють авторські концепції зі значним випередженням ситуації на ринку праці”. Перші роки становлення приватної вищої школи стали предметом розгляду американського політолога Дж. Стетара. На наш погляд, до числа негативних проявів у недержавній вищій освіті перших років її існування були: дефіцит легітимності, правовий нігілізм, що давало широке поле для авантюризму, як у позитивному, так і негативному змісті. Авантюризм у позитивному змісті дозволяв більш повно розкрити інституціональні можливості системи освіти, завдяки внутрішньо притаманній їй свободі й експериментальному характеру авантюризму. Авантюризм у негативному змісті приводив до руйнування незміцнілої легітимності, хаосу і неправомірним, незаслуженим досягненням. Наприклад, деякі вузи зухвало порушували прийнятий порядок ліцензування, прийому на навчання, порушували затверджені державними стандартами навчальні плани і т.д. Нестандартний радикалізм, який виник у галузі освіти в 1990-1994 роках не сприймався урядовими чиновниками, що привело до публікацій у газетах критичних статей щодо приватної освіти взагалі. Це була негативна тенденція, хоча на той час існували паростки позитивного зростання у приватній освіті і саме вони прискорили вдосконалення і державної освіти. Супротивники приватної освіти вважають, що мотивом діяльності власників приватних вузів є виключно гроші, прибуток, рента. Прихильники приватних вузів, навпаки, вважають, що для недержавних вузів притаманний “високий рівень відповідальності за результати своєї праці, специфічний мікроклімат, що сприяє атмосфері поваги до студентів”. Однак деякі документальні свідчення щодо неякісного навчання у приватних ВНЗ (наприклад, Є. Бейнарович) відбиває деякий сегмент громадської думки стосовно приватних вузів, що розповсюджена і сьогодні. Приватна вища школа є невід’ємною частиною українського суспільства, через що риси, що її характеризують, багато в чому є спільними з рисами сучасного українського суспільства. Ринковий характер економіки, прагнення до поглиблення демократії, нерівність розвитку регіонів та різних сфер суспільства, наявність тіньового сектору в економіці, клієнтелізм у політиці, велика ступень корумпованості – ці й інші позитивні та негативні риси впливають на розвиток приватної вищої школи. | The article considers the positive and negative aspects and qualities of non-state higher education sources based on the history of private universities. It is emphasized that the features of private education most clearly manifested only in the first stages of its existence. Later, the negative and positive features of private education are hardly different from the same traits of public and state universities. Strong high educational institutions have a good teacher faculty, provide high-quality education, and weak universities (both private and state-owned) are not able to provide high-quality education. Many information about the history of non-state higher education are found in the writings of the founders of these types of higher educational institutions I. Tymoshenko, G. Shchokin, V. Ogarenko, V. Astakhov, and others. The immediate valuable evidence and memories of the first steps of non-state higher education are the memorial collection "Through thorns ...". The works of V.I. Astakhova have a contemptuous assessment of state universities and the idealization of private universities, attributing them to extremely high qualities. "Private universities perform social functions of the experimental polygon, create author's concepts with a significant advance in the labour market situation." The first years of becoming a private high school became the subject of consideration by American political scientist J .Stetar. In our view, the numbers of negative effects in the private higher education the first years of its existence were: lack of legitimacy, legal nihilism, which gave wide scope for adventure, both in positive and in a negative sense. Adventurism in the positive sense allowed to more fully revealing the institutional capacity of the education system, thanks to its inherent freedom and the experimental nature of adventurism. Adventurism in the negative sense led to the destruction of unsustainable legitimacy, chaos and unlawful, undeserved achievements. For example, some universities blantatly violated the accepted licensing procedure, admission to education, violated state-approved educational curricula, etc. Non-standard radicalism that arose in the field of education in 1990-1994 was not perceived by government officials, which led to the publication of critical articles on private education in general in newspapers. This was a negative trend, although at that time there were shocks of positive growth in private education and they accelerated the improvement and public education. Opponents of private education believe that the motive of the activity of owners of private universities is exclusively money, profit, and rent. Proponents of private universities, however, believe that non-state universities exposed to "high level of responsibility for the results of their work, the specific microclimate that promotes respecting the students' However, some documentary evidence of non quality training in private universities (for example, E. Beynarovich) reflects a certain segment of public opinion about private universities, which is still widespread today. Private higher education is an integral part of Ukrainian society, and therefore the features that characterize it are largely in common with the features of contemporary Ukrainian society. Market-based economy, the desire to deepen democracy, inequality of different regions and sectors of society, the existence of a shadow economy clientism in politics, a high degree of corruption – these and other positive and negative aspects affecting the development of private higher education. |
| КЛЮЧОВІ СЛОВА | KEYWORDS |
| вища освіта; приватні ВНЗ; історія вищої освіти; риси недержавної освіти; історіографія приватної вищої освіти. | higher education, private universities, history of higher education, features of non-state education, historiography of private higher education. |
| Завантажити повну версію статті | Download full version of the article |
Покатаєва Т.О. Переваги та недоліки в історії недержавної
вищої освіти: історіографічний аспект / Т.О. Покатаєва // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини / Гол. ред. М.А. Лепський; Запорізький національний університет. – Запоріжжя: КСК-Альянс, 2019. Випуск 39. Том 1. C. 18-24.