Культурологічний Вісник

ISSN 2413-2292 (Online), ISSN 2413-2284 (Print)

DOI: https://doi.org/10.26661/2413-2284-2019-1-39-09

ПІБ автора(ів)FULL NAME
Колінько Марина ВадимівнаKolinko Marina
доцент, кандидат філософських наук, докторант кафедри філософії
Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця, Україна)
associate professor, Candidate of Philosophical Sciences (Ph. D.), doctoral candidate of Philosophy department, Donetsk National University (Vinnitsa, Ukraine)
«Не-місця» культурного простору: блукання за межами власного місця"Non-place" of cultural space: blooding outside of own place
В статті досліджуються фрагменти сучасних культурних просторових конфігурацій. Репрезентовано поняття «не-місце» і «антропологічне місце» у соціальній філософії та подано аналіз процесу їх взаємовідношення. «Не-місце» є неологізмом французького антрополога Марка Оже, що відсилає до антропологічних просторів швидкоплинності, де люди залишаються анонімними і самотніми. Тому не-місця не мають достатнього значення, щоб розглядати їх як «місце». Вони є місцями «без властивостей», що доступні багатьом, але не належать нікому. Воно позначено в сучасному соціокультурному дискурсі або як фонова топологія, або контр-місце, або фальшиве місце, або просто знехтуване. Завжди існує подібний соціальний простір, який поміщено за межі загальноприйнятих визначень. Однак сприйняття простору як немісцевого є суб’єктивним: кожен з нас по-своєму може бачити одне і те ж місце як не-місце або як перехрестя людських відносин.The article analyzes the emergence of new phenomena and structures of the modern social space, a change in the anthropological and sociocultural content of places, mostly of urban character, devoid of history and long-term relationships. The place unites the past and present, offers each segment of the space in which the person fits in, in which it can meet other, sharing its values and interests and form a reference group. Modern society generates more and more spaces, offering a very fast fragmentary communication, and largely devoid of traditional formatting of places with history. Places where people are short-term and practically do not interact with each other, not to mention the establishment of long-term social ties and history, in some Western studies have been called non-places. Non-place is a neologism coined by the French anthropologist Marc Augé to refer to anthropological spaces of transience where the human beings remain anonymous and that do not hold enough significance to be regarded as "places". These are the objects that are necessary for the accelerated distribution of people and goods (high-speed interchanges, stations, airports), the vehicles themselves (buses, trains, airplanes), hotel chains with variable numbers, supermarkets, expanded transit camps for refugees. Normally, we tend to think of places as something quite well defined – they are what we live in or go to. А non-place is a place we do not live in, in which the individual remains unknown, nameless and lonely. Such non-authentic places are determined by the movements and flows that they pass through themselves. It is indicated in modern sociocultural discourse either as a background topology, or a counter-place, or a fake place, or simply being neglected. There is always a similar social space, which is placed beyond the generally accepted definitions. It demonstrate the endless process of missing and finding its own place.
Non-place in the concept of Mark Auge contrasts the "anthropological place". M. Auge separates anthropological space from geometric, as placed in relations with the environment.
What individuals, sciences, and communicative practices distinguish as a place, and what they in consequence disregard as non-place, is indeed a facetted matter and depends in a complex way on our relation to the culture(s) at hand. The perception of a space like a non-place, however, is strictly subjective: each of us in his or her own way can see the same place as a non-place, or as a crossroads of human relations.
This idea responds to the concept of Michel de Serto, who views space as a place used in practice and carried out by the movement. His concept of linguistic and pedestrian act shows that practices are manifested within the framework of everyday life, referring not to the geometric or geographic space of theoretical constructs, but to another way of dealing with the space: anthropological, sociological, metaphorical, mythological.
Non-place interpretation is a problem of cultural values and social norms. Non-places alternatives are transformed into culturally meaningful territories. If their functionality is claimed by the civilized world, and a certain number of people see in them the conditions for acquiring emotional balance, restoring their strength, then such spaces acquire an important cultural meaning.
місце, не-місце, місце розташування, простір, антропологічне місце, ахронія, мовний акт.place, non-place, location, space, anthropological place, non-temps, linguistic act.
Завантажити повну версію статтіDownload full version of the article
Для цитування | For citation:
Колінько М.B. «Не-місця» культурного простору: блукання за межами власного місця / М.B. Колінько // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини / Гол. ред. М.А. Лепський; Запорізький національний університет. – Запоріжжя: КСК-Альянс, 2019. Випуск 39. Том 1. C. 70-76.