DOI: https://doi.org/10.26661/2413-2284-2019-2-40-08
| ПІБ автора(ів) | FULL NAME | УСТАНОВА | AFFILIATION |
| Ель Гуессаб Карім | Karim El Guessab | кандидат філософських наук, доцент кафедри соціальної філософії та управління Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, Україна) | PhD, Associate Professor of Social Philosophy and Management Department Zaporizhzhya National University (Zaporizhzhya, Ukraine) |
| НАЗВА СТАТТІ | ARTICLE’S NAME | Соціокультурна детермінація становлення арабського ареалу | Sociocultural Determination of the Formation of the Arabian Range |
| АНОТАЦІЯ | SUMMARY |
| У статті здійснено теоретичний аналіз підходів до розкриття основних детермінантів соціокультурних процесів, що визначають становлення арабського ареалу в умовах глобалізації. Розглянуто соціокультурні реальності арабського світу. Проаналізовано вплив релігії на всі сфери діяльності людини та суспільства. Порівняно форми впливу глобалізації на соціокультурну сферу. Істотною проблемою арабського суспільства є глобальна криза, яка свідчить про те, що арабські країни в цілому не живуть в сьогоденні і не пов'язані з ним по суті. Однак події останніх років примушують по-іншому поглянути на сучасні процеси і перспективи розвитку арабського світу, оскільки вони багато в чому пов'язані з ходом і напрямками глобальних змін. Слідом за арабською весною країни регіону стали забезпечувати середні результати меншими засобами, щоб пом'якшити невдоволення і підтримати соціальну стабільність, оскільки у країнах регіону частка робочої сили в загальній чисельності населення низька, а реакція зайнятості на економічне зростання є однією з найменш значних у світі. | Today, not a single individual, ethnos, people, culture can be excluded, isolated, in the era of globalization. It becomes the defining imperative of our time. It is when people speak different languages that the hermeneutical task arises in all seriousness, the task of searching for a common language and a space of harmony. This process is inevitably associated with such a form of mutual understanding as intercultural dialogue. An analysis of this circle, the study revealed the importance of the activity of national cultural values in the socio-political, spiritual and cultural structure of the Arab society, which since the 19th century began to turn into a multi-ethnic outskirts. One of the important and very significant aspects affecting the sociocultural characteristics of the Arab world is the correlation in each particular society of the elements that make up the traditional-modern dichotomy. This ratio may indicate to the researcher the immediate cultural and civilizational perspective of this world. Along with the main classes in the Arab world, numerous intermediate social strata and groups coexist, each of which exerts its specific influence on the whole society and at a certain stage of its development plays a significant role in political life. In addition, all groups consist of components that are different in ethnicity (except for Arabs, there are communities of Kurds, Berbers, Circassians, Armenians, Chechens, etc.) in the territory of Arab countries, and confessional (Christians, Jews, as well as numerous movements, directions, sects , the order in Islam itself), tribal and class character. Of course, it is impossible to idealize the practice of developed countries in relation to the Arab countries. However, social culture is a complex and multifaceted concept. It can be considered in a broad and narrow sense. In a broad sense, this is the penetration of culture into politics, economy, ecology, the social sphere, etc. In a narrow sense, it is a synthesis of social relations and culture, a manifestation of the social essence of culture in human activities, in social norms and values. In turn, sociocultural changes in the Arab countries arose as a result of the mixing of cultures such as African, Berber, ancient Greek, Romanesque and Ottoman. With the advent of Islam, a new order came, a new way of life among the Arabs, and this way of life was beautiful, because everyone was equal: black, white, men, women, children. It contained a universal appeal and this is one of the reasons why Islam spread so rapidly. However, the transition period in the states of the region was based on the ideas of Arab nationalism, which preaches the brotherhood and unity of all Arabs, through social harmony which calls for strict observance of the moral and ethical principles of Islam. The identity of the people, as Edward Said emphasizes for the whole person’s personality, is neither natural nor stable, but is the result of an intellectual construction based on the development of opposites and differences between “us” and others, each era and each society recreating its own. And if the colonialists developed a discursive system to maintain their hegemony over another, then the personality of the weakest one can also be determined implicitly in relation to the colonialist or, on the contrary, is a mirror image of each other and where reasoning over another is an integral part of his own material culture. Consequently, with all the differences in the cultures of the peoples of the Arab world, two ways of life can be distinguished. They correspond to two cultural types prevailing in the region. These are the cultures of the tribe and nomadic herders. For states where the oasis culture is the main historical type, reliance on the values of the Islamic tradition is characteristic. For states, whose population is largely a carrier of culture of another type indicated, the preservation of pre-Islamic traditions was characteristic. |
| КЛЮЧОВІ СЛОВА | KEYWORDS |
| Арабський світ, глобалізація, Іслам, культура, ідентичність | Arab world, globalization, Islam, culture, identity |
| Завантажити повну версію статті | Download full version of the article |
Ель Гуессаб Карім
Соціокультурна детермінація становлення арабського ареалу. Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини / Гол. ред. М.А. Лепський; Запорізький національний університет. Запоріжжя: КСК-Альянс, 2019. Випуск 40. Том 2. C. 75-80.