DOI: https://doi.org/10.26661/2413-2284-2020-1-41-02
| ПІБ автора(ів) | FULL NAME | УСТАНОВА | AFFILIATION |
| Белякова Катерина Олексіївна | Kateryna Bieliakova | аспірант кафедри соціальної філософії та управління Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, Україна) | PhD-student of Social Philosophy and Public Administration department, Zaporizhzhia National University (Zaporizhzhia, Ukraine) |
| НАЗВА СТАТТІ | ARTICLE’S NAME | Логіка Необхідності Виникнення Людини Як Логіка Саморозгортання Концепту «Людина» |
| АНОТАЦІЯ | SUMMARY |
| В статті здійснена спроба концептуалізувати таку соціогуманітарну категорію як «людина». На думку автора, дана мета може бути досягнута з позицій діалектичного підходу методом деконструкції. Достатньо розвинений біологічний субстрат нашого людиноподібного предка з його потенційною здатністю перетворювати непридатне для його видового існування навколишнє середовище в придатне для виживання штучне середовище проживання і, в такий спосіб, постійно підтримувати свою рівновагу з ним, послужили фундаментальними передумовами для зародження і подальшого розвитку антропокультурогенеза. Починати концептуалізацію поняття «людина» потрібно з аналізу причин її виникнення в долюдську епоху, приділяючи при цьому достатню увагу розмежуванню таких феноменів як «знаряддєва активність», яка притаманна вищим тваринам і «знаряддєва діяльність», що є характерною тільки для людини. Далі автор вдається до розгляду основних етапів процесу олюднення як переходу від притаманного «власне тварині» обміну речовиною і енергією з природою шляхом впливу на готовий природний об'єкт за допомогою іншого готового природного об'єкту до характерного для «не-тільки-тварини» присвоєння готового об'єкту за допомогою штучного і, нарешті, до досяжного вже для «не-стільки-тварини» присвоєння штучного за допомогою штучного. З розвитком продуктивних сил і виробництва крім необхідного також і додаткового продукту в первісній людині зростає рівень людяності слідом за зростанням ефективності суспільного виробництва і підвищенням універсальності людини як діяльної істоти. | The article attempts to conceptualize such a socio-humanitarian category as "human." According to the author this goal can be achieved from the standpoint of the dialectical approach by the method of deconstruction. The sufficiently developed biological substrate of our humanoid ancestor with its potential ability to transform the environment unsuitable for its species existence into an artificial habitat suitable for survival and to constantly maintain its balance with it served as the foundation for the origin and further development of anthropocultural genesis. The most adequate conceptualization of the concept of “human” seems possible by analyzing the prerequisites of its occurrence in the pre-human era, while paying sufficient attention to the differentiation of the concepts of “tool use-related behaviour” which is inherent in higher animals and “tool use-related activity” which is characteristic only for a human. The article also discusses the stages of humanization as a transition from the exchange of matter and energy with nature by impacting on a ready-made natural object using another ready-made natural object (the animal itself) to the appropriation of the ready-made object using the artificial one ("not-only-animal") and finally the appropriation of artificial object using another artificial one ("not-quite-animal"). With the development of productive forces and production of necessary product together with surplus product, the level of humanity increases in a primitive human following the growth of social production efficiency and the increase in the versatility of a human as an active being. The conceptualization of such a complex phenomenon as human is the development of his multidimensional theoretical image in its dynamics, i.e. historical necessity. The history of the human race is full of internal contradictions, or rather the continuous struggle of opposites that make up its essence: animal and human, specific and generic, artificial and ready-made (appropriated from nature). The qualitative and quantitative correlation between these opposites is changing, thanks to which dialectical leaps occur in the transition from pre-human to "not-only-animal" and then to the "not-quite-animal". All this gives human development a causal nature. The production of the first material artifact was preceded by cultivating the ability to make it by creature in itself: in the process of making material artifacts the emerging human creates such elements of spiritual culture as ideas and knowledge cultivated by him in his mental space and then implemented in material production. This means that the origins of anthropogenesis and culture genesis coincide in time, which allows us to continue the conceptualization of the human phenomenon in the process of conceptualizing the phenomenon of culture and move on in our next article to reproduce the same process in the categories of sociality and social culture. |
| КЛЮЧОВІ СЛОВА | KEYWORDS |
| антропогенез, антропосоціокультурогенез, концептуалізація, концепт, природний відбір, еволюція, мутагенез, знаряддєва активність, знаряддєва діяльність, діалектичний стрибок, присвоєння, перетворення, культура, природа, «власне-тварина», «не-тільки-тварина», «не-стільки-тварина», спеціалізованість, універсальність | anthropogenesis, anthroposociocultural genesis, conceptualization, concept, natural selection, evolution, mutagenesis, tool use-related behaviour, tool use-related activity, dialectic leap, appropriation, transformation, culture, nature, “not only animal”, “not quite animal”, specialization, versatility. |
| Завантажити повну версію статті | Download full version of the article |
Бєлякова К. О.
Логіка Необхідності Виникнення Людини Як Логіка Саморозгортання Концепту «Людина». Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини / Гол. ред. М.А. Лепський; Запорізький національний університет. Запоріжжя: КСК-Альянс, 2020. Випуск 41. Том 1. C. 20-29.